Під твоїм балконом. 

— Як добре, що тоді я була такою незграбною.

— Ні, — усміхнувся він. — Як добре, що доля вирішила познайомити нас саме так.

Вони поцілувалися під гучні оплески рідних.

А над ними тихо колихалася біла простирадло, яке сестра Валі навмисно повісила на балкон як символ того випадкового дня. Усі розсміялися.

— З цього все й почалося! — вигукнула сестра.

Даня міцніше обійняв дружину.

— Найкраща випадковість у моєму житті.

І Валя знала: іноді достатньо однієї випадково впущеної прищіпки, щоб знайти своє справжнє кохання.