Привіт!

Сама ще не вірю, але вчора в другій половині дня розпочалася передплата на мою новинку) Хвилююся страшно, але варто рухатися вперед. Запрошую усіх, хто ще не читає цю історію, бо буде справді цікаво і, сподіваюся, неординарно)))

МОЄ ОСОБИСТЕ ЧУДОВИСЬКО

Невже він? Боже! Оце — її майбутній чоловік?

Не небезпечний, не страшний, не холодний красень, про яких пишуть у книжках, а абсолютно непоказний чоловік з втомленими очима й невиразною краваткою.

Шлунок Єви болісно скрутило. Невже відтепер їй з ним жити й… лягати в ліжко?

Єву поступово охоплювала тиха, безнадійна паніка.

Чоловік пройшов вглиб і зупинився біля столу, усе ще мовчки стискаючи портфель, а Єва раптом усвідомила, що більше не витримає цієї невідомості.

— Ви... — їй не образу вдалося продовжити, — … мій наречений?

— Твій майбутній чоловік — я.

Низький чоловічий голос розрізав тишу так раптово, що Єва сіпнулася. Її серце підскочило десь аж до горла. Вона різко обернулася і на мить взагалі забула, як дихати.

Цей височенний з широкими плечима чоловік стояв біля дверей так, наче був тут головним. Наче усе це належало йому. І Єва — теж.

Світла сорочка облягала сильне тіло без жодної недбалості, дорогий маркізет м’яко натягувався на грудях і передпліччях, підкреслюючи атлетичну статуру. Темні штани сиділи на ньому бездоганно, а в кожному русі читалася звичка до влади — спокійна, майже лінива впевненість людини, яка немає жодної потреби нічого доводити.

Він був страшним та водночас вродливим, і це жахливо бентежило.

Ховайтеся в тінь і читайте)

Руня Славна