Вітаю, дорогі друзі. Майже через тиждень після виходу минулого допису про грифонів я повернувся до вас із чимось не менш цікавим, що продовжує цю, безперечно, цікаву тему. Сьогодні ми поговоримо не тільки про грифонів та їхніх легендарних представників і коханих — про Веліссу та Ракхаана, які довгі роки мучили цілі села та міста й ставилися до людей як до іграшок, граючись з частинами їхніх тіл і з’їдаючи по шматочку, а й про того, хто став для них справжнім карателем, який присвятив усе своє життя вбивству цих тварюк — Сіндеріану Антеріо. Не буду довго тримати вас у напрузі, готуйтеся, буде цікаво.

Сіндеріан Антеріо — мисливець, який оголосив війну грифонам

У світі, сповненому чудовиськ, були мисливці, які обирали собі ціль. Сіндеріан Антеріо обрав грифонів.

Колись він був не просто мисливцем, а допитливою й начитаною людиною, яка могла тижнями вивчати звички навіть звичайних птахів. Він прагнув зрозуміти природу кожної істоти. Але все змінилося після зустрічі з Ракхааном і Веліссою — парою грифонів, які десятиліттями тероризували людей.

Вони не просто вбивали. Вони насолоджувалися страхом своїх жертв. Найстрашнішим спогадом Сіндеріана стало те, як вони гралися головами загиблих селян, немов іграшками, перетворюючи смерть людей на жорстоку забаву на очах у їхніх дітей.

Тоді його цікавість перетворилася на обов’язок. Він почав вивчати грифонів з єдиною метою — знайти спосіб зупинити їх. Їхні звички, слабкості, поведінку. Усе.

Одного разу він навіть дозволив Ракхаану та Веліссі здійснити напад на село, щоб дізнатися про них усе до найдрібніших подробиць.

Пізніше він заманив їх у занедбану печеру, де серед старого павутиння відбулася їхня остання зустріч. Грифони заплуталися й не могли вирватися. Сіндеріан вирішив змусити їх відчути той біль, який вони завдавали людям.

На очах у Ракхаана він почав розправу над Веліссою - яка була грифоном червоного кольору.

Але в очах грифона вперше з’явилося усвідомлення. По його обличчю скотилася сльоза — у ній була не лише гіркота втрати, а й розуміння того жаху, який вони самі завдавали людям.

Однак Сіндеріан не пробачив. Перед ним стояли образи загиблих дітей, жінок і старих. Для нього було занадто пізно.

Коли Ракхаан — чорно-білий грифон — вирвався й кинувся на мисливця, Сіндеріан завершив бій одним точним ударом списа в горло.

Так Ракхаан і Велісса — двоє закоханих грифонів — загинули разом в одній печері.

Але Сіндеріан залишився живим.

Він продовжив полювання. І донині цей чоловік не залишає грифонів у спокої. Його колекція з двадцяти голів різних порід стала символом для одних — жорстокості, для інших — порятунку сотень людей.

Сіндеріан Антеріо став легендою не тому, що просто вбивав чудовиськ.

А тому, що одного разу побачив жах — і вирішив, що більше ніхто не повинен пережити те саме.

Дякую що прочитали. Якщо зацікавив блог та Всесвіт - вельми прошу вас до першої книги цього циклу.
Перейти можна нажавши на цей напис *Ось*.
До скорої зустрічі!