Таксі приїхало, і Андрій пішов за мною мене проводжати. Ми зупинились біля авто.
— Люся! Ти неймовірна жінка! Мені дуже сподобався вечір із тобою, — підійшов він ще ближче до мене.
— Дякую, але не варто! Андрію, я дуже вдячна тобі за порятунок, але нам краще більше не бачитись у подібних обставинах.
— Невже тобі вечір не сподобався?
— Сподобався, але ж справа не в тому… — далі я не договорила, бо Андрій рішуче притиснув мене до себе і дуже владно поцілував. Я була так спантеличена, що не одразу відштовхнула його від себе, а потім холодок пройшов спиною — я розвернулась і на іншому кінці вулиці побачила Любомира. Він стояв у діловому костюмі, обидві руки в кишенях, дивився він на мене зараз з неприхованою люттю, стальним таким поглядом. Від якого в мене ледь ноги не підкосились…

Зрадниця