Ліля & Маркіян та їх оголенні душі......... (розділ 33). 

*******************
 

Він насупив брови, серце забилося швидше.

Звідки ти знаєш мого брата?

Він... він мав справи з моїми батьками, - голос Лілі дрижав, але з кожним словом у ньому прокидалася давня, глибоко захована лють. - Одного вечора я приїхала додому і батько випалив з порогу, що мені треба познайомитись з нареченим. Він поводився так, ніби він господар усього світу. А потім... потім він затис мене в моєму ж власному домі. У моїй кімнаті. Він почав приставати. Тягнув до мене свої руки, розривав одяг... хотів зґвалтувати.

Маркіян перестав дихати. Його пальці на її плечах стиснулися сильніше.

Я кричала... Боже, як я кликала на допомогу! — по щоках Лілі градом котилися сльози. - А мої батьки... Маркіяне, вони були там! Вони стояли за дверима. Вони все чули і просто підтакували йому! Казали, щоб я не пручалася, що я маю бути вдячною за увагу такого багатого і «поважного» чоловіка. Що це мій обовʼязок.

Твої батьки... віддали тебе йому? - прохрипів Маркіян. Його голос звучав так страшно, що повіря в кінати наче заледеніло.

Мені на справді тут дуже шкода обох. А яка ваша думка чи шкода Лілю та Маркіяна однаково? Адже їх долі чимось схожі........