Якось моя знайома вирішила взяти собі тваринку з притулку на кілька тижнів, а саме кота. 
Думала вона про це якось майже по-дитячому, типу от візьму я покинуту тваринку, вона буде розуміти, що не всі готові її прийняти, не буде гадити поза лоток та і взагалі старатиметься максимально "віддячити".
Та ніфіга подібного. Корм хороший ігнорував, гадив куди попало, мітив територію, "гвалтував" ноги та і загалом вів себе далеко не як гість, виючи по ночам.
Хтось скаже і як так можна! Тваринка ж не розуміє! Нове місце, от і гадить куди попало з стресу, ну до корму іншого звик, а от фізичні пориви то ж притаманне тваринам! Не в котейці проблема!
І будуть праві.
Скільки разів ви, вважаючи себе надто правильним і хорошим, попадали в повну "дупу" просто тому, що не змогли відразу прийняти потрібне, практичне, але не таке вже і моральне рішення?
Я от змучився когось виправдовувати, навіть милого котика з притулку. 
Старість? Можливо.
Просто мені чим далі все важче дається приймати щось, що не є моїм. 
Навіть якщо це виглядає не дуже коректно. 
І вам того бажаю!)

Гарного всім дня!