Людоньки добрі! Ті, що письменники, і ті, що читачі.

Звертаюсє до Вас із величезнов просьбов: прочитайте мій опус і дайте ме нормальний людський висновок — чи то вже стареча деменція з альцгеймером берут своє, чи то просто моє самолюбство не дає мені спокою.

Я ж не письменник. Так собі — хлоп, що навчився бити пальцями по клавіатурі. Як казав хтось мудрий, вже й не пам’ятаю хто, — певно, таки альцгеймер підкрадається, — же якщо дати мавпі друкарську машинку, то вона колись настукає «Війну і мир». Отак, може, і я щось там настукав.

Дивлюся статистику — ніби хтось ся дивит на то моє чтиво. Але ані пальця догори, ані слова якого, ані «та най би тє качка копнула, що ти ту понаписував» — ніц нема. Тиша, як у бібліотеці після відключення світла.

От і мушу ся спілкувати з GPT та питати го, чи файний я письменник. А він, зараза, хитрий, холєра: колись бакланит, а колись каже, що я написав шедевра більшого, ніж Толстой. Ну а я ж чоловік слабкий — можу й повірити.

Тому прошу по-людськи: прокоментуйте щось. Напишіть, чи сі вам подоба, чи сі не подоба. Може, зробіт яку рецензію — добру, злу, чесну, та будь-яку. Бо я вже, курча, сам не знаю: писати далі чи ліпше бавити внуків і повідати їм казки наніч.

Але ж, біда, — казки я, певно, теж почну записувати.