Гаїна мріє стати відомою письменницею, і орендує будинок, щоб працювати над книгою. Але справжній власник будинку гадки не має про появу квартирантки, тож їй доведеться стати нянею для його сина...

Запрошую до нової романтичної комедії від Мар'яни Долі  "МАМА ЗА КОНТРАКТОМ"! Сьогодні на неї діє мінімальна ціна, вже скоро книга подорожчає, а після завершення ціна зросте ще більше! 

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

Ми пройшли до будинку, але тут все було якось… Не так. Авжеж, ремонтники мали переобладнати басейн на мінус першому, але… Тут були якісь зайві речі. Жіночі? Я оглянув передпокій. Невже ті будівельники притягли сюди якусь баришню?.... Але вони вже давно мали все закінчити…

Малий теж помітив чужі речі:

— Тату, а чиї це туфлі? — він поглянув на жіноче взуття на поличці в передпокої. — Ти що, вирішив одружитися, а мені не сказав? 

— Я взагалі-то весь час був з тобою, коли б я встиг вирішити одружитися? — я насупився. — Зараз перевіримо, хто це, може хтось з робітників. Хоча дивно, що з туфлями… Та і якась вітрівка також висить, — продовжив я роздумувати вголос. — Стій тут, піду на другий поверх. 

Малий кивнув, а я пішов нагору. Почув від однієї зі спален якийсь шум. Зайшов всередину і побачив, що тут були розкладені жіночі речі. А з ванної взагалі доносився шум води. Що за нахаби?

Я був злий, що ще за приколи? Одразу відчинив ванну і побачив у воді довговолосу струнку шатенку. У мене мало щелепа не відвисла.

— А хто ви взагалі така і що робите в моїй ванній? 

Вона, здається, була вражена не менше, ніж я. 

 — Я тут живу, — відповіла, занурючись у воду по шию,  — А ви хто такий? І як ви сюди потрапили?

— А я власник цього будинку, взагалі-то, — продовжив я, не відриваючи погляду від її тіла, яке все ж було видно через воду. Моє тіло миттєво реагувало. Все ж, з цією роботою і малим, якому вічно все було не так, у мене не було часу налагоджувати особисте життя.

— Але Дмитро сказав, що ви поїхали на три роки, — розгублено пробурмотіла вона.  — Ой, точніше на три місяці…

— Помилився одиницями вимірювання. Нас не було три тижні, — я сковтнув слину, ковзаючи поглядом у воду, яка була все ж майже прозора навіть з піною. 

 — Дайте мені, будь ласка рушник! — вигукнула вона, перехопивши мій погляд. 

Я взяв рушник і простягнув дівчині, так і продовжуючи вирячатись. 

Вона повернулася до мене спиною і швидко обмоталася ним, потім вилізла з ванни. 

 — Я так розумію, мені треба виїжджати звідси? — сказала, дивлячись мені в очі, стоячи так близько, що я відчував аромат її шампуню.  Її карі очі наповнилися сльозами. — Я віддала Дмитру всі свої збереження за три місяці оренди цього будинку…

Цікаво, що буде далі? Читайте роман "МАМА ЗА КОНТРАКТОМ", попереду найцікавіше!