Цей розділ написаний під враженням блогу, де автор стверджує, що письменник, може написати лише кілька вдалих творів, а потім він психологічно, емоційно та онтологічно вичерпується. І з під його пера чи клавіатури виходять банальні шаблонні речі.

Ось частина тексту  Сергія Василюка:

Перше, що хочу сказати: Якщо у вас уже написано більше 25 творів або більше 10 книг, це означає, що свій шедевр ви вже створили. Нічого кращого ви вже не напишете, як би ви не старалися.

Так у вас будуть хороші твори, оригінальні, як і будуть поціновувачі ваших творів, але вище голови ви не пригнете.

Це стосується не тільки Вас, а загалом це типово для будь якої спеціалізації чи спорту.

Американський психолог Сімонтон колись вивчав це феномен. Він довів що у кожній професії є свій "віковий або карєрний пік", після якого якість і оригінальність знижується, поступаючись місцем досвіду.

Для письменників цей пік припадає приблизно на перші 3-7 років активної кар'єри.

Чому так? Перші твори збирають весь унікальний життєвий досвід людини, який вона збирала протягом життя. Коли цей «первинний капітал» вичерпано, автор починає свідомо чи несвідомо повторювати власні вдалі прийоми.

 І в принципі ця теза підтверджується спостереженнями  - багато авторів, після кількох бестселерів, нам здається, пишуть не так яскраво,  А швидше банально.

 В процесі обговорення автор висловив думку, щоб для того, щоби вийти з цієї печалі потрібно суттєво змінити все навколо, полетіти на іншу планету чи навіть переродитися.

 Що мене спонукало написати черговий розділ книги   Нудьга або коли нічого не радує