Цей розділ написаний під враженням блогу, де автор стверджує, що письменник, може написати лише кілька вдалих творів, а потім він психологічно, емоційно та онтологічно вичерпується. І з під його пера чи клавіатури виходять банальні шаблонні речі.
Ось частина тексту Сергія Василюка:
Перше, що хочу сказати: Якщо у вас уже написано більше 25 творів або більше 10 книг, це означає, що свій шедевр ви вже створили. Нічого кращого ви вже не напишете, як би ви не старалися.
Так у вас будуть хороші твори, оригінальні, як і будуть поціновувачі ваших творів, але вище голови ви не пригнете.
Це стосується не тільки Вас, а загалом це типово для будь якої спеціалізації чи спорту.
Американський психолог Сімонтон колись вивчав це феномен. Він довів що у кожній професії є свій "віковий або карєрний пік", після якого якість і оригінальність знижується, поступаючись місцем досвіду.
Для письменників цей пік припадає приблизно на перші 3-7 років активної кар'єри.
Чому так? Перші твори збирають весь унікальний життєвий досвід людини, який вона збирала протягом життя. Коли цей «первинний капітал» вичерпано, автор починає свідомо чи несвідомо повторювати власні вдалі прийоми.
І в принципі ця теза підтверджується спостереженнями - багато авторів, після кількох бестселерів, нам здається, пишуть не так яскраво, А швидше банально.
В процесі обговорення автор висловив думку, щоб для того, щоби вийти з цієї печалі потрібно суттєво змінити все навколо, полетіти на іншу планету чи навіть переродитися.
Що мене спонукало написати черговий розділ книги Нудьга або коли нічого не радує
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтину хто реально читає всі книги одного автора підряд, щоб прослідкувати як він там, можливо, повторюється? Книга в основному це розвага (не беремо до уваги якісь наукові праці). Сьогодні я, як читач, розважаюся над трилером, завтра піду до іншого автора розважатися над фентезі. А через тиждень знову повернуся до наступного трилера попереднього автора. І навіть тоді я не прослідкую повторювання якихось прийомів, бо мені все рівно. Я не літературний критик і не видавець, а всього навсього читач, який хоче відволіктися. Так прискіпливо я не аналізую. І скоріше всього так робить більшість.
Взагалі не хвилює. Є у автора твори кращі, є гірші. Хтось написав лише один. Комусь є багато чим поділитися зі світом, комусь не дуже. Хтось впадає в ремісництво, бо жити на щось треба - отже, треба писати. Яке то має значення? Ви пишіть. А висновки знайдеться кому зробити...
Це скоріше стосується читача цього автора.
Я, якраз, писав десь в своєму блозі, що в диьтинстві божеволів від книжок, котрі поглинав з шаленою швидкістю. Батьки мене силою гнали йти "погуляти" аби я пожихав свіжим повітрям, бо я весь час щось читав. Але, коли я виріс, і приїхавши до батьків взяв з полиці книжку щоби почитати, то, м'яко кажучи "випав в осадок" - як я міг "божеволіти" від цього?!
Просто, ми дорослішаємо. Наш світогляд змінюється, лексикон збільшується (інколи - навпаки), і те, що колись було шедевром - тепер банальність.
Тож, коли ти читаєш якогось автора, то хочеш аби він, ну, якщо не випереджав тебе то хоча б йшов в одному руслі розвитку з тобою. І, часто буває, що ти рухаєшся швидше!
А от молодий читач, може відкрити перші "шедеври" якогось автора і сказати: от банальщину він пписав на початку своєї кар'єри! Ось тепер він пише на рівні, коли зрозумів що таке ТікТок і рілси. Немає цієї описової муті, все чисто по факту. І романи вже не на 600 сторінок, а на 95. Тепер це можна ще читати! Аби не заснути за книгою.
Все в нашому житті пізнається у порівнянні: як було і як стало. А вже оцінювати цецй результат, кожен має самостійно!
Макарчук Віктор - MaVik, Погоджуюсь
Це не той самий Сергій Василюк, який стверджував, що на Букнеті всі пишуть за допомогою ШІ?))
Очерет, Здається так
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати