Добрий день. Сьогодні я до вас зі шматочком скла та книгою “Ейлінг”. 

Цитата:

— Ейлінг…? — він вимовив моє ім’я так тихо, що я ледь розчула. — Як ти тут опинилася...?

— Це все ще мій дім, пам'ятаєш? — перебила я його, витираючи обличчя рукавом й відчуваючи на губах присмак крові. — Це мені варто запитати, що ти забув у моєму домі та ще й зі своєю парою?

— Вона не моя пара, — похапцем промовив він, але відразу запнувся від мого погляду. — Не так. Згоден. Ми пара лише формально. Але я ніколи не кохав її, ти ж знаєш. Це лише договір аби увійти в Конгрес і мати змогу впливати на те, що відбувається.

—  А що відбувається, Елайве? — я зробила крок униз. Кожне слово виривалося  різкіше за попереднє і я зловила себе на думці, що ледь стримуюсь. Тому зробила глибокий подих та спробувала стати тією, ким завжди була — беземоційною машиною. — З того, що я почула — все виглядає так, ніби ти вже знаєш про "Light death" в лайфлайнерах. І намагаєшся щось зробити. Але я не розумію, чого саме ти прагнеш. Добити таких як я, щоб ми не страждали, чи продовжити наші страждання.

А також забігайте до інших скляних історій:

“Помста для Роуз”

“Спи під моїми губами”

“Закохана”

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб