Вітаю, любі букнетівці!❤️

Оновлення "Спокуса мільйонера" вже у ваших книжечках:

—Житимеш у мене. І не сперечайся. — каже мені, щойно сідає за кермо.

Я не сперечаюся. Мені все одно немає куди йти. Окрім маминої квартири в якій проживає брат. Він не знає що я прилетіла, а я не збираюся з ним зустрічатися. Принаймні сьогодні.

—Вечір холодний. — обіймаю себе руками. Я лише у сукні.

—Жовтень, Таню! —Аля сміється.

Вона вмикає свій лаунж, додає градусів кондиціонеру і ми за розмовами їдемо через всю столицю на іншу її сторону — до будинку подруги.

Густі сутінки прорізають ліхтарі на стовпах, рухливі бігборди, фари зустрічного транспорту.

Усе таке рідне, мерехтливе, яскраве...

—Що думаєш робити? — подруга ставить своє чергове питання, змушуючи мене ненадовго замислитися.

— Буду проводити уроки. Онлайн. Італійська, англійська, — озвучую коротко свої плани.

—Китайська... — закінчує за мене. І ми починаємо сміятися.

На якусь мить Аля відриває погляд від дороги, а наступної — лунає удар. Нашу автівку зносить убік.

Міцно стискаю ручку над головою. Перед очима в одну мить проносяться всі роки мого життя. І та сама ніч...

Єдина. Вдвох. Без пояснень і без обіцянок.

Я подумки прощаюся з життям.

Та біль у вухах і металевий присмак на язиці переконують у протилежному.

Повільно підводжу голову. І перше, що бачу, — його.

Цього не може бути, Таню. Він — нереальний. Це фантом!

Але я кліпаю. А дверцята біля мене відчиняються і...

Максим. Він — справжній.

"Спокуса мільйонера"

А також Мій телеграм

(Продовження "ПОПЕЛЮШКА ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРА" буде ближче до півночі.)

Обіймаю вас, мої любі!

Мирного вечора та тихої нічки!❤️