— Якщо ти думаєш, малятко, що в мене є час панькатися з тобою, то ти дуже, блять, помиляєшся, – мій голос став крижаним.

 

Ребекка завмерла. На секунду в її зіницях промайнув справжній страх, але замість того, щоб заплакати чи послухатись, вона лише сильніше розправила плечі, дивлячись прямо в глухе дуло пістолета.

 

— У тебе немає часу на мене, а в мене немає жодного бажання жити в твоєму домі. Пропоную угоду.

Ху-ху-ху ;) 

  ПІД КРИЛОМ СИНДИКАТУ