Я тут перечитувала текст, який готую до публікації, і зупинилася на одному уривку.

У світлі останніх подій він раптом став для мене кумедним — попри всю серйозність ситуації, як у книзі, так і в реальному житті.

Ділюся крихітним фрагментом із майбутньої книги.

Цікаво, як би ви на нього відреагували.

"— Привіт. Слухай, Ем, ми там вчора забули Мартину сумочку у вас. Можеш вислати її нам поштою? А то в нас часу немає забрати.

— Поштою? — здивувалася дівчина. — Ти впевнений, що це надійно?

— Не хвилюйся, ми вже все продумали.

— Може хоч кур’єром?"

p.s. в сумочці лежить дещо цінне.