Новий розділ вже на сайті тут

....А як і в кожного поважаючого себе підлітка, у Поліни бували просто жахливі, катастрофічні дні. Коли гормони (чи їхній магічний замінник) влаштовували бунт, а настрій стрибав від «я знищу цей світ» до «залиште мене в спокої». І сьогодні був саме такий день.

Річ у тім, що у Поліни саме сьогодні мали вперше прорізатися крила.

Справжні, ефірні крила повітрулі, зіткані з найчистішого озону та світла. Процес цей був украй неприємним: між лопатками страшенно свербіло, спина горіла, наче до неї приклали гірчичник, а під шкірою ніби постійно лопалися дрібні бульбашки. Від цього безперервного свербежу Поліну дратувало абсолютно все. Температура повітря, колір стін в університеті, занадто голосні одногрупники, власні джинси, які, здавалося, терлися об шкіру набагато сильніше, ніж зазвичай.

Вона то й діло намагалася непомітно потертися спиною об одвірок або спинку стільця, чим нагадувала розлюченого ведмедя, який чешеться об дерево в лісі. Кулон на її грудях не просто пульсував — він нервово блимав червонуватим світлом, видаючи стан господині.

Але останньою краплею стала пара із зарубіжної літератури.

Викладачка, поважна пані з високою зачіскою, вирішила перевірити знання античного епосу і підняла Поліну, щоб та зачитала і проаналізувала уривок з «Енеїди» Вергілія.

Поліна, яка в цей момент мріяла лише про те, щоб зняти куртку і нормально почухати лопатки, неуважно відкрила роздруківку. Її мозок, задурманений болем прорізання крил і власною магією, дав фатальний збій. Вона переплутала дві «Енеїди». Замість пафосного латинського гекзаметра Вергілія, вітряна фея на повному серйозі, з абсолютною впевненістю і виразною інтонацією видала український бурлеск Котляревського. Причому саме той фрагмент, на який впало око.

— «Зевес тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав…» — дзвінко на всю аудиторію продекламувала Поліна, навіть не помічаючи, як витягнулося обличчя викладачки. Вона почухала лопатку об спинку стільця і натхненно продовжила: — «А Юнона, суча дочка, розкудкудакалась, як квочка!»....