Всім привіт!

Запрошую до нового розділу, роману "Танго для мажора".

✨✨✨

— Відійди!

— І тобі привіт, міс Непокора. — фиркає з іронією він. — Невже далеко зібралася? — глузує він.

— Якнайдалі від тебе. — шиплю, нервово поправляючи рюкзак на плечі. — Тому вшивайся з дороги. А краще йди наздоганяй свою справжню міс. А то вона щось сьогодні не в дусі. Нема чого тут самостверджуватися. Всі зірки універа і так уже твої.

— Мала, охолонь... — поклавши руки в кишені довгих світлих шортів, глузує Костянтин. — Бачу, ти теж не з тієї ноги встала, ще й не на той віник сіла... І взагалі, ти чого така злюка?

Мене бісять його насмішки, я реально дуже зла. І зараз мені не до його дурнуватих жартів.

— Костянтине, звали з дороги, доки я тебе не посунула. — роздратовано ціджу крізь зуби.

Боярський з викликом заглядає мені в очі, своїми великими аквамариновими очима, і з викликом кидає.

— А ти посунь.

Я вся киплю. Як же цей чортів мажор мене бісить. Весь такий на стилі, нагладжений. На ньому речі останньої моделі, гаджети теж останнього випуску. Просто не хлопець, а взірець модних луків та брендів. Дивно, що досі блогерством не зайнявся. Бо точно був би мегапопулярним.

— Що мовчиш, Манюня? Слабо мене посунути? — знову з викликом питає він, явно щоб розсердити мене ще більше.

Книги а тут...

♥️♥️♥️