Вітаннячка, читацька спільното!
На днях у Тредсі побачила скрін друкованої книги з першим реченням про "п*ніс старого" і спочатку ледь зі стільця не впала. Типу, це про що??? Але потім там у наступному реченні вже все прояснювалося. Та ця книга, зізнаюся, одразу ж заінтригувала. Це такий маркетинговий хід: додати гачок на початку, щоб хотілося прочитати й далі? Чи просто автор вміє дивувати себе та читачів?
Я, яка починає все з дуже довгої зав'язки, а перчинку залишає напотім, почала задумуватися над написанням більш інтригуючих прологів.
А тепер питання до колег-авторів: Чи є у Вас твори з шокуючим або інтригуючим початком? Якщо так, скидайте у коментарі перші речення. Бо я тут зараз думаю поповнити свою бібліотеку)) Буде цікаво знайти щось таке незвичне!!
До читачів у мене інше питання: чи важливий для вас неординарний початок твору? Чи краще вже розсмаковувати книгу поступово?
Чекатиму в коментарях!
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТрошки з новенького, до теми до гачків
— Біжи, люба, біжи!
Дихання Хейлі ледь не обірвалося, коли гілка оглушливо вдарила її по обличчю. Перед очима спалахнули тисячі яскравих цяток, а потім усе потемніло. Голова паморочилася, ноги стали ватними від невпинного бігу. Вона чула його ходу зовсім поруч. Він не поспішав. Його кроки були ширшими, дихання — рівним. Він наздоганяв і час від часу пускав постріли в повітря. Вони губилися у вереску вороння, що налякано злітало в небо.
Хейлі чула його голос — гучний, насмішкуватий, зовсім не схожий на голос людини, яку вона колись обрала собі за чоловіка.
— Біжи, Хейлі, біжи що є сили. І я все одно тебе наздожену.
Іванка Сокіл, о, шось про маніяків напевно)) я таке люблю!
Сенс читати далі, якщо з початку не зацікавило?
Дієз Алго, погоджуюся))
Ці гачки працюють так званими "вау ефектом" затягуючи до читання. Спеціальний прийом, описаний Кінгом і не тільки.
"Стало неймовірно холодно. Сирість лизала шкіру, як живе створіння, і кожна пора на тілі стискалася від холоду. Я прокинувся різко, наче мене витягнули з води. Не було світла — жодного натяку, жодної лінії, навіть тієї блідої, що лишається під повіками, коли сильно заплющуєш очі. Тут не було нічого. Тільки темрява, що здавалася густою, мов рідина.
— Де я?.."
"Колодязь "
Ромул Шерідан, Класний твір
Шокуючий початок це добре, але не завжди вдається дотриматися цього правила. У мене в історії він, на жаль, банальний.
Гела прокинулася з першими променями сонця. Зняла з гачка на стіні сукню, швидко вдягнулася і клацнула пальцями. Дзеркало, що стояло обернене до стіни, слухняно затупцяло своїми коротенькими ніжками і розвернулося до неї. Прозора, як джерельна вода, поверхня відобразила струнку білявку з курносим носиком і дрібним ластовинням на носі.
— Доброго ранку, Зимний.
— Нарешті. Гело, ти можеш наступного ранку не змушувати мене всю ніч вивчати плями на стіні! — Відображення дівчини зникло, змінившись видом чорнявого юнака в мереживній сорочці. — Можна було б розвернути мене хоча б до вікна!
— Ти почав ототожнювати себе із дзеркалом? Поганий знак.
Юлія Кон, Він, може, не шокуючий, але цілком собі затягуючий)) Піду подивлюсь...
ну не прямо з першого речення, а з першої глави в мене є, Приручити порожнечу і Це я. Впусти мене. Я не пишу прологів. Я не оцінюю книгу по перших реченнях, мінімум пару перших глав.
Хм, в мене, виявляється, теж є гачки)) А я це зробила якось несвідомо...
"Рука, що гойдає колиску" :
- В нас, мабуть, небагато часу… Ви дійсно маєте сина. І в нас не було роману. Але ж не могла я вас звинуватити у згвалтуванні. Втім, ніяких подробиць я не розповідала, тож ви теж можете обійти цю тему мовчанням або пояснити втратою пам’яті. Якщо вона у вас дійсно є, і ви не пам’ятаєте ще якісь речі, крім мене.
"Хиже серце" :
- Хиже серце, - сказала прабаба, коли їй поклали мене на руки.
В нашому роду так було заведено – показувати немовлят найстарішому в роду. Я лежав у коричневих зморщених руках і навіть не нявкав, лиш водив очима по хаті. Це нікого не бентежило –у мольфарів немовлята «бачили» з народження.
- Тю, стара сліпаня*! – не витримала моя тітка. – Хіба не видите, як це серденько сяє!
Вона була наймолодша і вважалась в родині не дуже розумною, бо була нестримною на язик. Іншим разом моя мати неодмінно осмикнула б її, та тепер жадібно вчепилась за її слова. Дід, вуйко* й тітки втупились у мене, намагаючись розгледіти.
Так, потрібен
Ньюбі Райтер, звертайтеся)
Сонце все ще ховалося за хмарами, хоча давно зійшло. На кладовищі, на тлі понівечених війною хат, молода жінка протерла чоло, розмазуючи бруд по обличчю. Вона щойно поховала останнє тіло.
«Привіт! Мене звати Кет, мені п’ятнадцять. Домашні кличуть Катруся. Я змирилася.
Моя родина виглядає звичайною. Маман — останнім часом я зву її так... Це прізвисько я підчепила від її «тюбика», мого Бро! Отже, про що я? Десь на фоні ТЦ ми виглядаємо як сім’я: мама, тато і донька. Коли мені кажуть, що я схожа на маман, це дивно і смішно — вона, бляха, вампірка! А я — людина! Так, вам не почулося! Вона харчується виключно свіжою кров’ю, переважно щурячою... Не питайте.
В мене обидві книги на таких штуках побудовані.
А щодо початку книг з опису, якщо опис вдалий то читати буду, ну а якщо геть кепсько - навряд!
Ньюбі Райтер, Дякую! Приємного читання!
"– Я хочу тобі дещо розповісти. Так – знову! Ми спілкуємося доволі часто – знаю, проте цього разу в мене є для тебе дещо особливе. Правда, яку необхідно прийняти, в ній такі важкі для свідомості події, жорстокі, жахливі, які могли трапитися з кожним, але, на превеликий жаль, це сталося саме з тобою… Мої співчуття…" тільке таке знайшов) Це з Химотворів
Ньюбі Райтер, ❤️❤️❤️
Чи підозрювала здичавіла рибка гуппі, яку виловили в водах Москви-ріки біля Люберець, що стане пращуром людей, які змінять світ?
Ні, звичайно.
Вона сумно плавала в акваріумі, поблискуючи сіро-рожевими боками, згадувала вільне життя в теплих стічних водах та байдуже спостерігала через акваріумне скло за подіями, що відбувалися в лабораторії.
Запрошую до "Країни рожевих мрій")
Тетяна Гищак, пішла додавати в бібліотеку!)
Так, я люблю починати із інтриг, іноді. Але не настільки як описано в тредсі..
Іванна Турецька, то, мабуть, вже були крайнощі))
ну якщо крім п*нісів автору немає чим "здивувати" читача...
Вень Чжулун, у мене одразу така ж думка в голові виникла))
"Я обережно відсунув завісу дулом пістолета. Тієї ж миті щось пронеслося над моєю головою. Короткий хижий свист, порив повітря, що обпалив вухо, і дивний шелест, не схожий ні на що.
Я різко повернув голову. У спинці важкого дубового крісла, що стояло за пів метра від мене, стирчала стріла. Справжнісінька, з темним оперенням, яке все ще дрібно й зло вібрувало, передаючи дереву залишки своєї смертоносної енергії.
Чорт, ось цього я не очікував. Зовсім. У 2026 році я очікував побачити тут хлопців із «Ґлоками», ну або в крайньому разі з глушниками. Але стріла? Це було не просто несподівано. Це було неправильно".
Богдан Жур, ого, заінтригували. Напишіть назву твору)
«— Я... я... вибачте, — Маріанна різко нахилилася, не розрахувавши відстань між ними, й вдарилася головою об чоловічий пах. Їй примарилося, чи його чл*н справді скам'янів? Маріанна застигла.
Над головою дівчини пролунало шипіння. Вадим сіпнувся, але не відсторонився.
— Що ти робиш? — його глибокий голос звучав нижче, ніж зазвичай.»
Я теж якраз думала на цю тему буквально вчора) з одного боку гачок затягує, а з іншого наприклад у книзі "Веріті" шокуючий початок був просто шокуючим початком і зовсім не перегукувався з сюжетом. Тому як хід - мабуть добре, але тільки в тому випадку. якщо це несе якийсь сенс. Як читач - звертаю увагу на повільне введення у курс справи, тому гачок вважаю зовсім не обов'язковим, але в своєму наступному творі, як не парадоксально, планую використати))
Пацюк Червоній, Мені теж))
Мені насправді обидва варіанти цікаві) Зазирнула до себе: "Струнка висока білявка у довгому плащі йшла вулицею так стрімко, неначе ще трохи – буде втікати від переслідувача."
"– То що, Джонні, любчику, погуляємо сьогодні на десятилітті закладу?"
"– Чудово, Кравченко. Просто відмінно! Ти заблукав у трьох соснах, і телефон сів так вчасно!"
Ну а ще один починається одразу з жорстокого побиття. Якось так...
Ньюбі Райтер, ))
Рання весна в місті була як свіжовипечений хліб: ніжна, тепла і змушувала всіх посміхатися. Сніг розтанув, залишивши по собі лише калюжі, що відбивали перші сонячні промені.
Максим, юнак із м'якою посмішкою і очима, що видавали легку закоханість, стояв поруч із Дарійкою — дівчиною, молодшою за нього на два роки і на один клас, бо вона, як справжня вундеркінд, пішла до школи в п'ять.
Ньюбі Райтер, напевно
Літній вечір y Києві був теплим, із легким вітерцем, що доносив аромат квітучих лип до невеликого офісу юридичної фірми «Справедливість». У конференц-залі, прикрашеному скромними гірляндами й кульками, гуділа невеличка вечірка. Сьогодні ми святкували успіх мого друга Костя — він нарешті пройшов атестацію й офіційно став адвокатом. Я сидів за столом, спостерігаючи за гамірною компанією, і відчував гордість за нього. Два роки тому я сам пройшов цей шлях, і тепер, дивлячись на Костя, згадував, як ми разом зубрили закони й пили ☕ каву в бібліотеці до півночі. Я попросив Костя привести жінку і сина, згадуючи, як у них із ? Лисичкою все починалось.
Ньюбі Райтер, !!!
Ну... навіть не знаю. Все, що знайшов у себе - це "Вася бухав третій тиждень" і "Апокаліпсис стався в суботу". Наскільки це інтригуюче - питання відкрите)))
Очерет, о, шикарненько! пам'ятаю ці шедеври! дійсно прикольні твори!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати