Вона — втілення витонченого підступу, крижаної краси та абсолютної влади. Сім років тому саме вона зачинила пастку навколо Кларка, забравши його суть. І ось тепер, коли в місті назріває розкол, Евелін повертається, щоб забрати свій головний трофей. На ній завжди бездоганна смарагдова сукня, платинове каре, а в зелених очах немає й краплі жалю. Вона пахне вишневим тютюном і смертю.

Коли я писала сцени з нею, у мене самої бігали мурашки по шкірі!

Діліться своїми думками в коментарях, мені надзвичайно цікаво почитати! А якщо ви ще не знайомі з Евелін — чекаю на вас у нових главах!