Вітаю, друзі. На порядку денному черговий блог, цього разу не про наймогутніших чудовиськ і духів — але все ж про досить грізне чудовисько, яке має звичку гратися зі своєю жертвою і вважає себе царем як на небі, так і на землі. Однак це зовсім не благородний цар, зустрівши якого, ти не побачиш його милості — а навпаки, будеш молитися, щоб він не замучив тебе до смерті. Заінтригувало? Тоді давайте я розповім вам про грифонів докладніше.

Грифони — царі неба і землі

Багато хто звик уявляти грифонів як величних і благородних істот. Мудрі охоронці, символи сили та честі... Але в цьому світі грифони зовсім не такі.

Вони справді вважають себе царями — тільки от царями не в сенсі захисту чи справедливості. Вони вважають усіх інших істот нижчими за себе.

Грифони — жорстокі й зарозумілі хижаки, що мешкають серед гір і скель. Вони рідко оселяються в печерах, віддаючи перевагу відкритим місцям, звідки можуть контролювати свої володіння й спостерігати за кожним, хто наважиться наблизитися.

Їхнє тіло створене не для краси, а для полювання. Їхні гострі дзьоби здатні з легкістю пронизати людську плоть, кігті — гострі як мечі, а масивні крила дозволяють їм не тільки стрімко атакувати з повітря, але й повністю охопити людину. Опинившись у таких тісних обіймах, жертва немов потрапляє в пастку — вирватися з хватки грифона майже неможливо. Його крила стають не символом свободи, а кліткою, з якої немає виходу.

Для них полювання — не просто спосіб добути їжу. Вони отримують задоволення від страху своїх жертв. Спійману людину вони можуть забрати до свого лігва, і з цього моменту у її близьких є всього сім днів, щоб встигнути її врятувати.

Саме ця особливість породила безліч дитячих страшилок і легенд. Батьки лякають дітей історіями про те, що якщо в горах з’явився грифон — не можна втрачати час, адже кожен минулий день наближає людину до смерті.

Але найнебезпечніше в грифонах — не лише їхня сила. Це їхній розум і почуття переваги. Вони не вважають себе чудовиськами. У їхніх очах вони лише займають своє законне місце — вершину світу.

Дякую що прочитали. Якщо вирішили ознайомитися докладніше - на першу книгу циклу можна перейти за цим посиланням: *Ось*.