Додано
22.06.26 19:33:11
Жах...
Я нервую, і Михайло мною незадоволений. Але я нічого не можу вдіяти із собою — для матері немає нічого складнішого, ніж зображувати веселощі, коли її дитина хворіє.
Я посміхаюся, роблю очі потенційним інвесторам і розповідаю, який успішний бізнесмен мій чоловік. Час від часу мені вдається вислизнути до дамської кімнати й зателефонувати няні, але нічого втішного вона мені сказати не може.
— Температура в Богдана не падає, і він увесь час вас кличе! — вкотре повідомляє мені Алла Петрівна, і її слова для мене — наче ножем по серцю.
Зрештою ця тортура закінчується, і ми їдемо додому. Материнське серце одразу відчуває недобре. Коли ми під’їжджаємо до будинку, я бачу біля воріт поліційні машини та швидку з мигалками, подих перехоплює, а серце починає калатати, як навіжене.
— Якого біса! — вибухає Михайло. — Що тут відбувається? Мені зараз тільки розмов сусідів і всіляких чуток не вистачає!
— Вікторія і Михайло Строганови? — до нас підходить поліціянт у формі з капітанськими погонами.
— Так, я Михайло Строганов, а це моя дружина — Вікторія Строганова. Що сталося? Навіщо тут усі ці машини? Ми з дружиною щойно з дня народження мера! — не забуває похвалитися чоловік.
— Ваш син — Богдан. Він потонув у басейні, — говорить офіцер. — Прийміть мої співчуття.
В очах темніє, звуки різко кудись зникають, і я осідаю на землю.
Оновлення щодня о 00:00!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаве в Вікторії життя...
Мрія Чарівна, Так. Був такий період в житті((
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати