Похмура пустка, затягнута важкими грозовими хмарами, не прощала помилок, але для Кайджина Руйнівника вона була просто дорогою. Масивний напівдемон ступав важко, здіймаючи куряву й зовсім не дивився під ноги. Тож він... просто не помітив Нока, який крутився поруч.
Хрускіт.
Кайджин упевнено наступив на Безсмертного і, навіть не сповільнюючись, розірвав його навпіл! Нижня частина тіла Нока залишилася лежати в багнюці, а верхня з глухим звуком упала трохи далі.
— Господи, я не відчуваю ніг! — раптом закричав Нок на всю пустку, театрально вхопившись за голову. Але вже за секунду його божевільний погляд перевівся трохи вбік. — А, он же вони!
Він вказав пальцем на свої кінцівки, що самотньо валялися неподалік, і гукнув услід масивній спині, яка вже віддалялася:
— Здорованю, подай мені мої ноги!
Кайджин, як і очікувалося, повністю проігнорував його прохання і мовчки рушив далі, навіть не обернувшись. Нок лише розчаровано зітхнув, обпершись ліктями об землю:
— Та й бог з ними, вони мені ніколи не подобалися! Відрощу собі нові! Надіюсь, цього разу коліна будуть з потрібної сторони!
Буквально за секунду плоть із тихим шипінням стягнулася, і нові ноги миттєво відросли. Нок встав теліпаючи своїми причендалами, підняв свої відірвані ноги, без зайвих церемоній зняв із них штани й раптом застиг на місці. Його обличчя викривилося від щирого обурення, і він заволав на всю околицю:
— Хто напудив в мої штані?!
Він різко розвернувся, підозріло озираючись довкола в пошуках винного, поки його погляд не зупинився на величезній кам'яній брилі, що самотньо стояла на землі.
— Я знаю, це ти зробив, Стів! — вигукнув Нок і гнівно вказав пальцем на валун.