Я швидко витираю обличчя долонями й намагаюся зібрати думки докупи.

- Містере Револд…

Голос звучить хрипко після сліз, але він усе одно чує. Відривається від екрана й переводить на мене погляд.

- Я хотіла попросити вибачення і...

Слова застрягають у горлі. Відстань між нами скорочується, і я раптом шкодую, що взагалі відкрила рот.

- Проси.

Від холодної зневаги в його голосі мені хочеться провалитися крізь землю. От і весь джентльмен.