Ми шукали прихистку, а знайшли інструменти для кінця світу. Старейшини були обачнішими, ніж ми думали.

Коли твоя нова фортеця — це не просто стіни, а спадщина тих, хто був до тебе, ти стаєш заручником їхніх таємниць.
У новій главі ми залишаємося в холодних залах бастіону. Тут повітря пахне не життям, а очікуванням. Тут кожен предмет — від витонченого келиха до важкої сокири — має свою пам'ять. І ця пам'ять холодна, металева і жадає лише одного.

Ми знайшли те, що було сховано десятиліттями. Зброю, яка знає, як зупинити ворога, не залишаючи йому жодного шансу. Зброю, яка пам’ятає смак крові, навіть якщо її леза давно не бачили бою.
 Це вже не просто боротьба за виживання. Це початок гри, де мораль поступається місцем холодній логіці переможців. Чи готові вони взяти в руки те, що залишили по собі Старейшини? І чи не стануть вони самі інструментами в руках привидів минулого?

 Музичний супровід.
Щоб повністю зануритися в атмосферу цього розділу, я рекомендую ввімкнути Woodkid — Iron. Його ритм — це марш заліза, що збирається до бою. Ввімкніть його перед початком читання, і ви відчуєте, як стіни фортеці оживають.

Нова глава вже чекає на вас.
Приєднуйтесь до гри, де залізо пам'ятає кожну краплю.
Залізо, що пам'ятає кров