Гаряча знижка ?30%

"Солоденька для боса"

- Ми будемо жити в одному номері? - здивовано запитую і проходжусь по просторій кімнаті.

Тимур кидає свою валізу біля дверей і сміється з мого запитання. 

- Тут дві кімнати, вибирай яку хочеш.

- Але це якось дивно виглядатиме, - незадоволено дивлюсь на нього.

Це ж теж саме, що жити в одній квартирі. А ми для такого не на стільки близькі. 

- Двох одномісних номерів поруч не було, а ходити шукати тебе по поверхах я не збираюсь, - він говорить це досить серйозно і я вірю йому.

Тому більше не сперечаюсь, а беру свою невеличку сумку з необхідними речами і прямую до перших ліпших дверей. Кімната досить простора і світла, з широким ліжком. Уявляю, як сьогодні буду на ньому спати і сама собі посміхаюсь. Після місяців проведених на незручному скрипучому ліжку в Кості, це буде для мене як пір'їнка. Не втримуюсь і падаю на м'яку поверхню, лежу деякий час і просто дивлюсь на стелю. Навіть не віриться, що зараз знаходжусь в іншій області, в дорогезному готелі, в одному номері з молодим симпатичним шефом. Згадую його нахабний поцілунок, язик у моєму роті, і пальці в інтимних місцях. Хвиля тепла миттєво розпливається по тілу, цей чоловік точно знає, як задовільнити жінку. 

Зістрибую з ліжка і трясу головою. Треба позбутись неправильних думок. Щоб відволікти себе, беруся за сумку і починаю розкладати речі. 

Через пів години в мене вже все готово, і переодягнувшись у спортивні зручні штани і светр, виходжу з кімнати. 

Тимур сидить за столом, на котрому розкидані різні папери. Він повертається до мене і оглядає зацікавленим поглядом. 

- Наш замовник може зустрітись тільки завтра під обід, тож ми маємо трохи вільного часу, - говорить безтурботним голосом. - Ми можемо перевірити документи ще раз, щоб завтра, якщо все пройде добре, все було в порядку.

Підходжу до столу присідаю навпроти Тимура. Цікаво, він завжди такий відповідальний? Дивлюсь на роздрукований текст на аркушах і очі розбігаються. Як він тут взагалі щось розуміє?

- Чим мені зайнятись? - уточнюю свою функцію у цій справі.

Шеф відбирає потрібне і кладе стопкою переді мною. 

- Ось, уважно перечитай. Шукай помилки в назвах, в датах. Зробимо все правильно, не треба буде потім переробляти, - сухо відповідає, навіть не глянувши на мене.

Глибоко вдихаю і беруся за роботу. 

Ми сидимо за столом досить довго, щоб почали боліти очі і занила спина. Тимур майже не ворушиться, вся його увага на документах. Час від часу кидаю на нього швидкі погляди і дивуюсь його стійкості. Я б вже давно все закинула, зробила десять перерв, а він продовжує читати. І я з ним. 

Лише коли на дворі починає смеркатись, він раптом підіймається з місця і зникає за дверима своєї кімнати, а через п'ять хвилин повертається. 

Уважно спостерігаю за ним, як він сідає на своє місце, не відводжу від нього погляд. Хочеться сказати, що я стомилась, що хочу перепочити, але не бажаю здатись лінивою і нестійкою. Адже своєю поведінкою я вибудую уявлення про себе. А я дуже хочу залишитись на цій роботі. Тому мовчу і ми продовжуємо працювати.

Через хвилин п'ятнадцять в двері стукають і Тимур поспішає відчинити. В номер заходить молодий хлопчина в формі і штовхає перед собою візок з їжею. 

- Я замовив нам вечерю, - говорить Тимур, коли працівник готелю зникає за дверима. - На сьогодні вистачить роботи, тепер можна і розслабитись.

- Я не проти, - вдячно йому киваю. Лише зараз розумію на скільки голодна.

Ми швидко збираємо всі папери і викладаємо на стіл тарілки з їжею. Тимур знову зникає в своїй кімнаті та повертається з пляшкою вина у руці.

- А це в честь чого? - підіймаю брови.

- Просто так, - посміхається і сідає на своє місце, починає відкорковувати пляшку. - Чому б не випити з красивою дівчиною.

Його комплімент змушує мене червоніти. В мені немає нічого такого, щоб подобатись йому. От вчорашні жіночки, з котрими він сидів за столиком, зовсім інша справа. Уважно спостерігаю, як Тимур елегантно розливає напій у бокали і один подає в руку. 

- Хочу випити за нову мою працівницю, - тихо промовляє, не відриваючи від мене очей.

- Може краще за успішне підписання угоди? - невпевнено поправляю його.

- За це вип'ємо після підписання. А зараз за тебе.

Ми цокаємось і я надпиваю трохи вина. Вчорашнього мені вистачило, то ж сьогодні прикладатись до алкоголю не буду. А ось Тимур з легкістю випиває весь бокал і береться за їжу. 

Поки ми вечеряємо, майже не розмовляємо. Та й немає про що. Ми з ним майже чужі люди і спільних тем не так багато. Хіба що про роботу. Ні, дякую, роботи на сьогодні вистачить. День взагалі видався напруженим і досить не звичним для мого спокійного життя.

Навіть не опам'ятовуюсь, як вино в моєму бокалі закінчується і Тимур помітивши це, тягнеться з пляшкою, щоб долити.

- Ні, дякую. З мене вистачить, - відсовую пустий бокал якнайдалі.

- Тобі не подобається смак? - піднімає здивовано брови. 

- Просто не хочу бути такою, як вчора, - нервово сміюсь і потираю спітнілі долоні. Те, як він на мене дивиться змушує нервувати. - Тобі ж не потрібна п'яна помічниця.

Тимур ставить пляшку на місце і кривить губи у хижій посмішці. Він блискає очима так, наче знає щось таке, чого не знаю я.

- Чому ж, п'яною ти мені здалась досить кумедною, - йому весело, а ось в мені прокидається сором. - Така грайлива.

- Я поводилась непристойно? - з острахом запитую. Пам'ятаю лише фрагменти і то здається, що це якийсь сон. Ну не могла я свого шефа просити трахнути мене. Чи могла?

Відчуваю, як щоки червоніють і швидко прикриваю обличчя долонями. Який жах. Що можна про мене думати після такого? 

Чую, як Тимур встає з місця, але не наважуюсь глянути на нього. Через секунду відчуваю, що він підходить до мене ззаду і кладе руки на плечі. Я напружуюсь мов струна, мимоволі хапаюсь за підлокітники крісла. Він починає повільно масажувати і нахиляється ближче.

- Ти вимагала, щоб я зробив дещо з тобою, - обпалює гарячим подихом шию.

Його голос стає гортанним, а пальці сильніше втискаються в моє тіло. 

- Що саме? - вимовляю і відразу прикушую язика.

Читати?

https://booknet.ua/reader/solodenka-dlya-bosa-b412338?c=4436148&p=1