Бестіарій «моровиці»: Вовкулаки

Серед усіх створінь української міфології вовкулаки займають особливе місце. Вони не зовсім люди. Але й не звірі. Вони живуть між двома природами, щодня ведучи війну із самим собою.

? Хто такі вовкулаки?

У народних віруваннях вовкулака — це людина, здатна перетворюватися на вовка або ж проклята жити подвійним життям між людським і звіриним світом.

Причини появи вовкулак різнилися:

  • стародавнє прокляття;
  • чаклунський обряд;
  • укус іншого вовкулаки;
  • народження під поганим знаком;
  • втручання темних сил.

У деяких легендах вовкулаки зберігали людський розум. В інших — повністю втрачали себе під владою звіра.

? Як виглядає вовкулака?

Не завжди як чудовисько.

У людській подобі вовкулаку часто видають:

  • надто гострий слух;
  • жовті або бурштинові очі;
  • неприродно сильний нюх;
  • любов до лісу;
  • важкий, хижий погляд.

У звірячій формі він більший за звичайного вовка, швидший і значно небезпечніший.

? Найстрашніше прокляття

Більшість людей бояться кігтів і зубів.

Але справжній жах вовкулаки — не перетворення.

Справжній жах — пам'ятати.

Пам'ятати кожного, кого роздер під час втрати контролю.

Пам'ятати запах крові на власних руках.

Пам'ятати, що чудовисько всередині тебе ніколи не зникає остаточно.

? Вовкулаки та ліс

У багатьох легендах вовкулаки тісно пов'язані з прадавніми борами.

Вони краще за людей розуміють мову звірів.

Відчувають наближення небезпеки.

Можуть годинами блукати хащами без їжі та відпочинку.

Саме тому деякі лісові духи ставляться до них із повагою, а не зі страхом.

? У світі «Моровиці»

Вовкулаки — не монстри.

Вони окремий народ зі своїми законами, зграями та традиціями.

Їхня сила величезна, але за неї завжди доводиться платити.

Бо кожен вовкулака знає: звір усередині ніколи не спить.

Він лише чекає моменту, коли господар послабить хватку.

І якщо це станеться — полювання почнеться знову.

??

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Яка вона — ваша Муза?
Декілька днів тому в одному з постів у блозі мені залишили коментар про Музу. І я задумалася… А дійсно, яка у мене муза? І чи є вона взагалі? Моя Муза — це така вибаглива панянка, яка інколи просто не дає мені спокою.
Чи хтось здогадувався, що історія піде саме так?
Не очікувала, що мій попередній блог про підтримку викличе такий ажіотаж. Було неймовірно приємно читати ваші історії: хтось справді мав поруч людей, які вірили й надихали, а хтось, навпаки, залишався сам на сам зі своїми
Перша передплата (+оновлення у подяку ❤️)
Я не можу підібрати слів наскільки я вдячна всім читачкам «Порталу у Гріх»! Щиро дякую за інтерес, актив, відгук і підтримку. ❤️❤️❤️ «Портал у Гріх» тепер надійшов у передплату. Тільки завдяки Вам. Ще кілька
нова книга.
я сьогодні опублікувала книгу " Пригоди Супер-Вовка 2". це друга частина книги " Пригоди Супер-Вовка". там книга починається з того як Вовк-Негатив задумав зачарувати усе місто ( Київ), щоб збирати темну енергію.
Твої книги нікому не потрібні?
А що робити, коли ті, кого ми вважаємо найближчими, кажуть: “Твої книги нікому не потрібні”? Підтримка від оточення — це те, чого так часто бракує письменникам. Не кожному пощастило мати друзів чи родину, які розділяють
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше