Вчитись хлопець не любив ще вдома. Єдине, що він добре вмів – це писати код і тащити мід в Доті (навіть коли в тімі одні раки). Але першому він вчився в процесі і по роликах на ютубі, а друге в нього виходило якось саме.

Втім, вибору не було. Та й виявилось все у підсумку не так страшно – робота з енергетичними структурами та рунними формулами де в чому нагадувала програмування, тож під кінець він навіть втягнувся.

Потім довго відпрацьовував вивчене на полігоні, під наглядом Ефсебіуса та кількох його колег. Не обійшлось без конфузів – якось Марті випадково заморозив власні кеди (що примітно, лише взуття, а не ноги в ньому). Іншим разом і взагалі – переплутав пару змінних у заклинанні й зарядив одному з шановних магістрів фаєрболом у сраку. Добре, що той не перший рік займався подібним і не забував про захисні щити.

– Цейво… – невпевнено промовив Марті, виходячи з лісу. – Ви, типу, здавайтесь, слуги Зла. Я, типу, прийшов з вами битися, – і дістав меч.
– То твоя прийти “типу” чи битися? – запитав один з зелених. В нього не вистачало одного ока та половини зубів – але виглядав він значно розумнішим за решту.

Була пізня ніч, але Марті не спав. На ліжку стояв саквояж, до якого хлопець гарячково збирав розкидані навколо речі.

– Ач, чого їм закортіло! Спочатку висмикнули мене з дому – про що я, до речі, ні разу не просив – а тепер ще й кудись у глушину хочуть заперти! Оце вже ні. За москаля та за совіту – повидала срака світу! Щось мені здається, що в темних цікавіше. Ті гобліни геть не виглядали злими…

Темний Володар ще не підозрював, що його очікує.
 

СЗЧ в магічному світі - не міф, а сувора реальність!

━━━━━━༻❁༺━━━━━━

Зло ласкаво запрошую до читання ;)