Сьогодні особливий день.

Сьогодні на Букнет вийшов заключний розділ «Кафе “Нелюбов”».

І якщо чесно… у мене дуже дивне відчуття. Одночасно радісне й дуже сумне.

Радісне — тому що ця історія отримала саме той фінал, який я відчувала правильним. Фінал, у якому герої нарешті знайшли не ідеальне життя, а своє.

І сумне — тому що сьогодні я прощаюся зі світом, який жив зі мною багато місяців. З героями, які стали майже друзями. З діалогами, над якими я сміялася. З моментами, які писалися крізь сльози. З кафе, куди самій хотілося б хоч раз зайти, замовити чашку кави й просто посидіти біля вікна.

Я безмежно вдячна кожному, хто був поруч із цією історією.

Дякую тим, хто чекав кожного нового розділу.

Дякую тим, хто залишав коментарі, ділився своїми емоціями, переживав за Керлай, сперечався з Едріком, сміявся з Брума й закохувався в атмосферу цього дивного кафе.

Саме завдяки вам ця історія була живою. Ви зробили її більшою, ніж просто текст на сторінках.

Сподіваюся, що після останньої сторінки у вашому серці залишиться те саме відчуття, яке було в мене, коли я поставила фінальну крапку.

Попереду було кафе.

Попереду було життя.

Дякую, що прожили цю подорож разом зі мною.❤️❤️❤️