У дитинстві ми всі щось колекціонували, чи не так? 

Я пам'ятаю свої колекції наліпок. Потім, у студентські роки, збирала пакетики з Mаккави (так, були й такі часи ¯\_( ͡❛ ͜ʖ ͡❛)_/¯ ). Згодом почала колекціонувати власні картини. Щоправда, це дивна колекція — у якийсь момент я від них втомлююся і просто дарую. Так відбувається й досі =) 

А тепер у моїй книзі Luxuria. Останній гріх демониця зібрала власну колекцію... З янголів! 

Ось вона — колекція Луксурії:

І сьомий… Останній гріх, якого вона ще має приборкати!

Знаєте, лише останній рік я почала помічати, наскільки дивно працює натхнення. Воно не виникає з повітря. Воно складається з усього, що нас оточує: людей, спогадів, випадкових дрібниць, власних звичок. Звісно, я ніколи не колекціонувала янголів (та я ще молода, хто його зна, як життя складеться!), але сам принцип, мабуть, народився десь дуже давно... (◔◡◔)

P.S. Чесно кажучи, більше персонажів я б уже не витримала. Та й читачі, мабуть, теж. Коли всі вони збираються в одному місці, написання тексту починає нагадувати партію в шахи, де кожен хід змінює становище всіх інших...

♥ ♥ ♥

А що ви колекціонували в дитинстві? Або, можливо, збираєте щось і зараз?