— Чим тобі допомогти?? — запитує чоловік. 

— Ти не міг би їхати далі зовні? Можеш сісти поруч із кучером. Або в тебе є свіжий одяг, щоби переодягтися? 

Я не випендрююся. Запах спітнілого чоловіка в мене зараз викликає нестримний блювотний рефлекс. Нарак стискає щелепи від злості, але сідає поруч із кучером. 

Ми без зупинок доїжджаємо до заїжджого двору і, поки міняють коней, снідаємо. Нарак одразу десь пропав, та з’явився вже під кінець сніданку, повністю переодягненим: у білій сорочці, нових чорних обтислих штанах і у своїй незмінній шкіряній жилетці. А судячи з квіткового аромату, що виходить від його ще вологого волосся, він навіть встиг прийняти ванну!