Вітаю! Нова глава книги "Живий метал. Прокляття крил" вже на сайті. Як і Алісі з "Полювання на Місяць", так Ярославу не пощастило ознайомитися з екстравагантною їжею Іншосвіття. Чи виживе він після такого...питання.

✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦✦

– Ну-ну, – хмикнув я, подивився на свою тарілку, яка була ще порожня, але тепер на ній було щось схоже на кекс. Але я чітко пам’ятаю, що це не клав, я його назад виклав.

 А воно того...знов заплигнуло, як жабеня і радісно запульсувало міняючи колір.

 Знов я почув милий хрюкіт і схлипування, тихий сміх.

 Я повільно озирнувся на відьму, яка намагалася знов сховати обличчя за тарілкою.

 В мене око сіпнулося.

– ВІДЬМО… чого воно від мене хоче? – спитав я крізь зуби.

– О, як мило! Ти йому сподобався і воно обрало тебе, щоб ти його з’їв, – сказала крізь смішки Жаді.

– О, тобто не я їжу обираю, а вона мене? Охрінити! От ще їжа мене не домагалася! – здивувався я і подивився засуджуючим поглядом на цю страву з явним поганим смаком на людей – бо воно обрало не того.

– Ох, Яро! Вибач, я зараз тобі допоможу обрати щось підходяще. Але…але…ну ти так смішно реагуєш... ти такий милий, коли здивований, – сказала Жаді.

– Радий що тобі весело,– іронічно зауважив я.