— Якого біса ти ще сидиш у "крутій тачці якогось мажора"?

Ліза швидко розстебнула ремінь, штовхнула двері й вискочила в темряву узбіччя.

— Шуруй під три чорти! — вона показала  Владу середній палець.

«Дика кішка» верескнула шинами й розтанула примарним гонщиком, залишивши її одну на трасі.

— Занудна Дупо! — вигукнула Ліза в порожнечу, черкнула кросівком по неіснуючому піску, але під ногою, як і очікувалося, був асфальт.

Ліза озирнулася: глупа ніч, ні душі, жодного авто. Над головою бахнуло так, що вона мимоволі присіла і тихо схлипнула.

— Нічого, бувало й гірше.

Вона брехала, намагаючись підбадьорити сама себе, але зрадницькі сльози все одно обпекли очі.

«Я щось придумаю, я живуча, знайду куди податися. Батьки гроші висилають, винайму кімнату у гостинці».

Мов насміхаючись, небо нарешті прорвало, і жахлива злива гахнула повною цистерною. Волосся миттєво злиплося в чорні пасма, одяг просяк водою до трусів.

— От тепер повна фігня, — пробурмотіла вона, обхопила себе руками й попленталася дорогою.

В наступній главі "Гострі грані кохання"! https://booknet.ua/account/novels/view?id=451183