Привіт друзі. Новий розділ роману "Кохання кольору ненависті" вже на сайті...

— Містер Вест, — починаю я спокійно, дивлячись йому прямо в очі. — Я кохаю вашу доньку. І хочу попросити її руки.

Мати посміхається, але батько залишається кам’яним. Він вивчає мене, ніби я підсудний на лаві.

— Це все надто швидко, молодий чоловіче.

Я посміхаюся — холодно, впевнено.

— Я розумію. Але я не прийшов просити дозволу. Я прийшов повідомити. І запропонувати вам вибір.

Повітря в кімнаті густішає. Я дістаю з внутрішньої кишені конверт і кладу на стіл. Там — докази. Документи про його маленькі «сіренькі» схеми, якими він користувався, щоб просуватися кар’єрою. Невеликі порушення, але достатньо, щоб зруйнувати репутацію федерального судді.

— Ви можете сказати «ні». А можете погодитися. І ніхто ніколи не дізнається про ці файли. Ваш вибір.

Його обличчя стає сірим. Пальці стискаються на підлокітниках. Я бачу, як він бореться. Гордість проти страху. Я чекаю, спокійний зовні, хоча всередині все кипить тріумфом.

— Ви шантажист, — тихо каже він.

— Я — чоловік, який завжди отримує те, чого хоче, — відповідаю я. — А я хочу Блейр. Як свою дружину.