Tavo Nada

Я живу в різних світах і пишу в усіх можливих жанрах — від космічного фентезі та смішної фантастики до глибоких філософських трактатів. Від високого до низького, від складного до плаского.

Мій нік Tavo Nada — це історія про те, як іноді треба відкинути все зайве (перетворитися на Nada — ніщо), щоб увімкнути режим чистого Спостерігача і просто почати створювати всесвіти.

Про себе можу сказати чесно: я максимально товариська людина, яка цікавиться абсолютно всім на світі. З п'яти років я не випускаю з рук книжку завдяки крутій домашній бібліотеці батька. Моє дитинство — це дика суміш: у 5 років я зачитувався міфами Стародавньої Греції, у 10 — «Хроніками Амбера» Роджера Желязни. Вдень я до нестями ганяв у футбол або лазив по деревах, а вночі читав із ліхтариком під ковдрою. Я рано спробував курити — і кинув якраз тоді, коли мої однолітки тільки починали.

Я навчився поєднувати світи, які здаються несумісними:

* Захоплювався «Понеділок починається в суботу» Стругацьких і водночас вивчав Євангеліє, Коран та ведичні трактати.

* З семи років хоровід у церкву, співав у церковному хорі, закінчив музичну школу й читав священні тексти, але на шкільній курилці матюкався точно так само, як і всі інші.

* Днями й ночами пропадав у комп'ютерних клубах за Lineage, Warcraft та Бойцовским Клубом. А коли не було грошей — годинами з відкритим ротом дивився, як грають інші, і це було не менш захопливо.

Я ніколи не ділив світ на «чорне та біле», святих і грішників, Бога чи диявола. Я ходив до церкви, але вірив завжди тільки в Себе та в Бога, чітко розуміючи суть приказки: «Навчи дурня Богу молитися, він і лоба розіб'є».

Для мене наш світ — це грандіозна Всесвітня Гра, створена Творцем просто для того, щоб нам усім було цікаво грати. А найкраща вдячність Автору цієї гри — твоя красива, гідна та захоплива партія. Грай цікаво, грай чесно, і нехай переможе сильніший.

У цій грі є свої правила. Мій головний життєвий девіз колись сформулював мій друг — батюшка з глухого сибірського села, до якого в церкву заходили навіть кури з собаками. Він сказав: «Краще з'їсти шматок ковбаси в піст, ніж укусити людину». Тож моє правило просте: не кусай інших, не давай укусити себе і грай красиво.

Сподіваюся, вам буде цікаво читати мої потуги написати щось дійсно вартісне. Я вже написав багато, але все відкладав і до публікації дійшло тільки зараз. Бізнес займав весь мій час. Нарешті я вирішив все публікувати. Зацініть Ласкаво просимо до моїх світів! Нехай мої книги не залишать нікого байдужими. С Богом! Погнали! :)