Дівчина, яку щойно жорстоко обломали в її очікуваннях, дає мені ляпаса та поправляє поділ сукні. А потім видає: 

— Не раджу більше з'являтися тут, пане Нараку. І розберись зі своїм… дракончиком! — вона презирливо дивиться мені ніжче пояса, змушуючи почервоніти ще сильніше.

Принижений до скриготу зубів, іду геть від озера… Немає сенсу казати, що до палацу мені довелося повертатися пішки… По дорозі вдалося зупинити екіпаж (дякую золотому жетону короля!), і я встиг на вечерю. 

— Ти чого такий злий, Нараку? — цікавиться Белгард, і я, геть забувши, що Кіраха теж тут, у трапезній, і вона аж ніяк не хлопець, а моя Істинна, викладаю все про Ігару та сьогоднішню "пригоду" на озері.

Белгард спочатку мовчить, опустивши погляд у тарілку, але потім усе ж таки не стримується і відверто та голосно ірже. Мовчу, зціпивши зуби й не підводячи очей. А коли до гучного сміху короля приєднується дівоче хихикання, не витримую. 

— Якого Некрилатого Бога ви ржете?? Особливо ти, Кірахо? Адже це все через тебе! 

ДРАКОН ІЗ ТАЄМНИЦЕЮ ПІД ОДЯГОМ

Оновлення щодня о 00:00!