Гармонія поворотів долі - фактор, не завжди очевидний. Особливо для тих, кого доля веде звивистими стежками. Втративши доньку, яка зникла у невідомому напрямку, барон Нордвінд навряд чи уявляв собі, що йому самому доведеться переховуватися від караючих. І в кого - у колишнього контрабандиста.

- Як тебе звуть, барон?

- Едмон.

- Тебе, Ед, за що розшукують - за справу чи просто так?

- Просто так, - знизав плечима барон.

- Ясно. Давай сюди отого мішка.

Найперше караючих треба збити зі сліду. А там видно буде.

Не встиг барон зайти до будинку, а дубові двері за ним зачинитися, як власник лисячої мордочки стрімголов понісся нагору.

- Стій тут, - на ходу наказав він баронові.

Нагорі він підкрався до замаскованого слухового віконечка.

Лігнор із супутниками, не ховаючись, протиснулися провулком, і пішли вулицею вниз, неголосно перемовляючись.

Та господар будинку був стріляним горобцем, тому продовжував спостерігати. Коли собачий гавкіт, що супроводжував перехожих, затих, від стіни будинку навпроти відокремилася сіра тінь і метнулася у двір. Невідомий дістав з кишені шматочок крейди і помітив масивні дубові двері хрестиком. Після чого господар будинку почув тупіт ніг, що віддалялися.

Він був надто добре знайомий із звичками караючих, щоб повірити. що за Лігнором, який прийшов у супроводі двох благородних, а таких господар будинку чув за версту, не стежили. Ясно, що Лігнор діяв не з власної волі, як би не намагався зобразити протилежне.

Тому хазяїн будинку стрімголов метнувся униз. Це був чоловік середніх років, майже одноліток барона, та, на відміну від барона, сильний, що не кидалося в очі, зважаючи на його худорляву статуру, і спритний.

- Називай мене Кріпс, - представився він, почувши ім'я барона.

- Дивне якесь ім'я, - гмикнув барон.

- Яке є, - відрізав Кріпс, наливаючи воду в діжку.

Він і сам майже забув своє справжнє ім'я, як не знав і своїх батьків. Народивши хлопчика, мати підкинула його у трактир, загорнутого в пелюшку. Все, що було на дитині - це медальйон із знаком Єдиного та ім'ям дитини, який можна купити в храмі за мідяк.

Трактирник виявився доброю людиною і виховав його, як свого сина. Кріпсу пощастило - у жінки трактирника якраз було молоко, бо вона тільки-но народила. Трактирник ростив прийомного сина разом із своїм власним. Та, на жаль, під час пошесті гарячки його син помер, а Кріпс виявився міцнішим і вижив.

Спочатку він промишляв крадійством і контрабандою. Крав так, дрібниці, тож контрабанда виявилася вигіднішим заняттям. Одного разу вони з товаришами потрапили у засідку на перевалі. Тоді вони зробили дурницю. Серед контрабанди був кірт, і це привабило погань. Товариші загинули, а Кріпса врятувало диво. Поруч, випадково чи не випадково, трапився Полуденний Вартовий.

Відлежавшись у нього в печері, Кріпс не став залишатися і повернувся до свого містечка. Незважаючи на кримінальний життєвий шлях, щось із доброчесних настанов трактирника все ж залишилося в його пам'яті, тому у вдячність за порятунок Кріпс дав зарок Єдиному повернути борг.

Залишившись без сантима грошей, Кріпс, тим не менше, був власником будинку, який отримав у спадок від прийомного батька. Трактирник з жінкою вже були покійними, і Кріпс залишився один, як палець. Не дуже балакучий, та дуже хитрий, він не мав друзів. Втім, залишалися деякі зв'язки з клієнтами і такими ж, як він, людьми із сумнівним минулим. І одного разу, коли він пив гірку, оплакуючи свою нещасливу долю, Єдиний послав йому благу звістку. Принаймні так це сприйняв Кріпс. Йому раптом спало на думку, що є багато людей, які хочуть сховатися від закону і готові за це заплатити.

Читайте історію кохання і безмежної відданості на сторінках циклу "Талісман обраної":

том 1 "Талісман обраної"

том 2 "Вартові підземелля"

том 3 "Третя сила"

том 4 "Імператорський кірт"