Відгук на книгу «Приручити Порожнечу» Агнії Бурне в рамках Безстрокового марафону Тетяни Гищак.
Я навмисне обрала цю книгу для відпустки, очікуючи напруженого, але водночас легкого для сприйняття трилера. І не прогадала. Тут напруга перегукується з романтикою, складними й на перший погляд неоднозначними стосунками, результат яких важко передбачити, тонкою романтичною лінією та динамічним екшеном.
Один із героїв до самого фіналу залишається доволі неоднозначною постаттю, і разом із головною героїнею — Кейсі Лоуренс — читачеві доводиться замислюватися над тим, ким насправді є Коул Вест: психом-маніяком чи героєм.
Сподобалося, що на початку авторка дає читачеві передісторію, яка лише підігріває цікавість і дещо не збігається з анотацією. Проте згодом, у міру розвитку сюжету, усе стає на свої місця, а доля знову зводить уже дорослих героїв разом.
Цікавими виявилися й другорядні персонажі, особливо спостережливий шериф, який швидко «розкусив» таємницю подружжя Міллерів.
Окремо відзначу описи та атмосферність декорацій, які дозволяють не лише уявити, а й відчути атмосферу маленького містечка, що потопає у сніговій бурі та водночас занурюється у святковий настрій.
Загалом книга мені сподобалася. Це інтригуюча, але водночас легка історія. У післямові авторка пояснює ідею твору та розповідає, що саме надихнуло її на створення цієї історії. Не завжди те, що здається очевидним, є таким насправді, а люди, яких суспільство звикло вважати аутсайдерами, нерідко несуть на своїх плечах важкий тягар. Втім, саме цього посилу я повною мірою не відчула. Натомість отримала якісний романтичний трилер із не надто карколомними, але цілком логічними сюжетними поворотами.
Дякую авторці за книгу, я гарно провела із нею час! ❤️