Привіт! У мене вийшла новинка "Поза графіком". Ловіть анотацію.

У кімнату заходить Левицький Роман Андрійович.

У коротких шортах та футболці. Мій найбільший жах.

Мій бос!

— Як самопочуття? — рівно запитує.

Його тон, як завжди — жодної емоції. Таке відчуття, що його не дивує те, що він мене бачить перед собою.

На відмінну від мене... Мене ще й як дивує усе це!

— Угу, — мугикаю невиразно.

— Що «угу»? — впирає руки в боки й оглядає мене уважно.

— Що ви тут робите? — насилу вичавлюю з себе.

— Живу, — розводить долоні у різні сторони, ніби спитала щось дивне.

Мовчу. Я не знаю, що ще сказати йому. В голові така каша, жодної ясної думки.

— А я що тут роблю? — пищу, мов миша.

Його губа трохи смикається, я бачу легкий натяк на посмішку.

— Ти захотіла до мене у гості.