Вітаю, любі!

Запрошую до нової історії.

Тут емоції вирують з перших сторінок. 

✨✨✨

— Міє, та, що з тобою? — порівнявшись, ловить мене за руку Артур.

Зупинившись, висмикую руку і знову відступаю.

— Міє, поїхали, нас же чекають... Вся група та наші друзі. В мене на дачі зібралися всі. Ти не можеш не поїхати зі мною...

Від сьогодні у мене немає більше друзів. Відмахуюся подумки, а в голос холодно повторюю те, що вже казала.

— Мене вдома мала чекає.

— Цукерочко, ну не вигадуй. — Просить мій уже колишній партнер по танцю. — Поїхали.

— Артуре, я додому. А тобі гарно відпочити з друзями. — Роблю наголос на останньому слові і без емоцій додаю. — Щасти тобі у всьому.

Не гаю більше ні секунди, розвернувшись, йду і тепер навіть наміру не маю більше зупинятися.

— Міє, ти ж потім пошкодуєш...

Кричить навздогін Артур. Напевно він має рацію, але це буде колись. А зараз, після всього, я хочу залишитися одна. Зрештою я б все одно сьогодні не могла нікуди поїхати. Я не можу залишити сестру наодинці. Я вже пообіцяла батькам і не можу їх підвести. Змахую свіжі сльози. Бо вперто не хочу, аби їх бачив Артур, якщо раптом знову наздожене. Не хочу, аби думав, що я плачу за ним.

Новинка тут...

Приємних вражень!