Доброго ранку, мої хороші!

Сьогодні діє знижка на книгу "Шеф моєї мрії". Якщо ви ще не читали історію про Олександра Олександровича і до нестями закохану в нього Яну, то в вас тепер є нагода, придбати книгу зі знижкою.

Анотація до книги "Шеф моєї мрії "

Мене ніколи не цікавили однолітки, скільки себе пам'ятаю, я завжди мріяла про справжнього чоловіка. Дорослого, сильного і впливового. Такого, з яким я б могла почуватись маленькою слабкою дівчинкою, а не тягнути все на своїй шиї. Подруга вважає, що мені просто не вистачало батьківської уваги. Все можливо. Одного разу я побачила такого чоловіка в ресторані. Ковальов Олександр Олександрович - старший за мене на двадцять два роки, власник будівельної компанії. Я довго марила ним здалеку, бо чоловік був одружений , а для мене це табу. Поки якось не побачила в оголошенні, що в його компанію потрібні працівники. А ще, він нещодавно розлучився. Такої нагоди я втратити не могла. Тепер я зроблю все, щоб моя мрія здійснилася і щоб цей чоловік був моїм.
Пристрасно
Емоційно
Відверто
Бос і підлегла

Різниця у віці.

УРИВОК:

Посеред ночі я почув телефонний дзвінок.  Яна. Мабуть щось сталось. Сів в ліжку і прийняв виклик...

   - Так, Яно. Слухаю. - на задньому фоні гарлапанить музика, тому я не відразу її почув...

   - Олександре, чому ти такий придурок? - це перше що я почув. І якщо чесно - охринів.

   - Що, пробач?

   - Ти примусив мене повірити, що я тобі подобаюсь, а потім пішов з тою підстаркуватою блондою. - тепер по голосу відразу чутно, що дівчина не надто твереза. Сьогодні ж в Аліси дівич вечір.  Це що виходить , і невістка теж в такому стані? Та я поки що не перебиваю дівчину, мені стало дуже цікаво все що вона говорить. - Ти сам не знаєш чого хочеш. А я ж так кохаю тебе. - отут я дійсно охринів. Кохає? - А ти - паразит, який вліз в моє серце і тепер рвеш його на частинки. - я просто в шоці. Чую що дівчина схлипує. Плаче. Здається вона вже добре набралась і час їй додому. Зараз все одно немає сенсу продовжувати цю розмову.

   - Ти де, Яно? Мені здається що тобі вже досить пити.

   - Це не твої проблеми. - гаркає.  - Я не для цього тобі телефоную.

   - А для чого?

   - Сама не знаю.  Просто хочу щоб ти знав, що мені байдуже на тебе і на ту блондинку. - я тихо розсміявся.

   - Я зрозумів тебе, Яно. Може тебе забрати? Скажи де ви? - Янусь, ось ти де. - почув голос майже невістки.  - Я тебе всюди шукаю. З ким ти розмовляєш?

   - З шефом. Він пропонує мене забрати.

   - Тобто? Ти що збожеволіла? Алло. -  Аліса забрала в дівчини телефон. - Олександре Олександровичу,  пробачте. Яна трохи випила зайвого. Не звертайте уваги. В нас все під контролем. Ми всі вже збираємось їхати по домах. - в невістки голос нормальний.

   - Алісо, давай я  відправлю  за вами автомобілі. Щоб бути впевненим, що ви добрались нормально. - пропоную, так як не хочу щоб в такому стані вони сідали  в автомобілі до незнайомих людей.

   - Дякую, та не треба.  Костя вже домовився. Ще раз пробачте. На добраніч. 

   - До завтра,  Алісо.

   Скинув виклик і почав сміятись. Яна - Яна -  Яна... І що мені з тобою робити? Значить ось чому мені іноді здавалось що Яна дивиться на мене з ніжністю і обожнюванням... бо так і було. В малої до мене почуття. Ось і приїхали. Впевнений що якби вона була тверезою, то нізащо б мені не сказала всього цього. І я б мабуть не наважився ставати на ті ж граблі вдруге. Що вона сказала? Я не знаю чого хочу? Знаю я чого хочу... Її я хочу. Та не міг собі дозволити відразу в вир з головою. Спершу хотів дізнатись її краще.  Але хто не ризикує, той не п'є шампанського... 

Гарного дня!