— Ще з жодною жінкою так довго не цілувався. Ти точно відьма, кицю. Я тебе з цієї підсобки не випущу! — рикнув він і груdи мої з sилою стиснув.
Тут вже я не витримала, відштовхнула чоловіка від себе, бо я дійсно голову свою втрачала.
— Досить, Любомире! — голос мій наче охрип.
— Вітаю, кицю, — хтиво посміхнувся він. — Тепер ти моя kоханkа — офіційно! — мовив він і був надто задоволений цим.
Зрадниця