– Яро, пробач…я не хотіла, щоб ти страждав. Я хотіла як найкраще! Чесно! Пусти, ти мене лякаєшь! – попрохала я, задихаючись в моїх грудях пекло.

– Я тобі не вірю! Ви відьми всі однакові! Що світлі, що темні! Всі брехливі і хитрі! Це ти можеш Даріеля обманювати і перед ним прикидатися невинною. Переді мною твоя гра марна! – випалив Яро, я боковим зором помітила в його руці ніж.

 Моє серце пропустило удар, стало лячно, повітря загустіло, електроніка в машині шаліла і навіть спектр світла змінився. Я відчувала кожним хребцем і навіть костним мозком, як наближається смерть вона повільно переступає безшумно і вже дихає мені в потилицю. В мене аж волосся заворушилося на голові.

____________________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512