Привіт, мої любі! Поки я гарячково пишу нові розділи «Гри на межі» і закручую інтриги навколо Артема та Олени, справжній детектив розгорнувся прямо у мене вдома! І головним героєм став... мій кіт Хома.

Сьогодні Хома вирішив, що статус просто домашнього улюбленця — це занадто нудно, і повернувся додому не сам. Він привів із собою маленьке, крихітне кошеня! Де він його знайшов на вулиці — історія замовчує, але ви б бачили цю картину. Мій дорослий суворий кіт возився з цим малям, наче справжня мама-кішка! Облизував, грів, оберігав... Ну просто милота року! ?

Звісно, залишити малечу в себе ми не могли, оскільки, малюк сам толком їсти не може ще, але історія закінчилася повним хепі-ендом. Ми віддали пухнастика сусідам, у яких якраз є кішка — вона зможе його вигодувати. Тож малюк тепер у надійних лапах.

А я сиджу, дивлюся на Хому, який тепер відпочиває з почуттям виконаного батьківського обов'язку, і думаю: от звідки в моєму житті стільки сюжетів? Може, мені до трилера про корупцію та пристрасть додати лінію про котяче детективне агентство? ?

Якщо серйозно, ця історія так підняла мені настрій, що я одразу сіла за клавіатуру з новими силами. Продовження історії Артема вже готується!

? А тепер давайте поговоримо! Розкажіть, які кумедні чи дивні сюрпризи вам підносили ваші домашні хвостики? У кого теж живуть такі «рятувальники», як мій Хома? Чекаю на ваші історії у коментарях! ?

І не забувайте додавати «Гру на межі» до бібліотеки та ставити зірочки — ми з Хомою дуже стараємося для вас! ?