Яро примружив хижо очі, зараз він був в розслабленій позі і вальяжно відкинувся на сидіння автомобіля.

– Звісно, неочікувано. Що думала, віддала мене своїй колезі і все…збавилася? Чи ти б воліла, щоб замість мене тут сидів один блондинистий вилупок? – проговорив тихо Яро, але його слова били наче молоток по душі, вбивали цвяхи болю в серце.

– Яро…я не хотіла тобі нашкодили навпаки врятувати, – сказала я.

– Врятувати? Хм…від свободи? Від честі? Тобі вдалося! Ти хоч відьомська погань, розумієш, що мене там очікувало? Та тобі по хріну! Головне було врятувати коханця! Грьобана лицемірка! – прошипів Яро, вишківшись і я помітила як з-під його верхньої губи мелькнули ікла.

– Мені так шкода! Але ти не залишив мені вибору! Я не могла дивитися спокійно як ти себе нищиш! І я не Даріеля рятувала, а саме тебе! – випалила я і відд’єнала ремінь безпеки, хотіла відчини двері, і вистрибнути. Свобода була так близько!

– Стояти! Куди зібралась?

_______________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512