Рецензія на книгу Вікторії Берлі «Тіні на стіні»
https://booknet.ua/book/tn-na-stn-b444441
За безстроковим марафоном https://booknet.ua/blogs/post/363457
Містична історія починається з оповіді про ліхтар і Тіні листопада, які кілька осінніх днів в році можуть затягнути людину в свій примарний світ. Дивне і потойбічне тут співіснує зі звичним, теплим домашнім затишком. Бабусин ліхтар здається просто цікавою старовинною річчю, а розповіді про тіні – звичайною вигадкою, казкою… до того часу, поки Тіні не притягують Ліну до себе. Причому і потойбіччя виглядає буденно: кіт, якого дівчинка розмито пам'ятає з дитинства, такі ж неслухняні діти, як вона сама. 
Тіні залишаються незмінними, тоді як у світі людей минає час, дорослішає і стає батьком брат Ліни, проживають свої життя зовсім незнайомі люди. І коли вона вже майже втрачає надію, приходить неочікуваний порятунок.
В книзі велику роль відіграє час: ми бачимо персонажів тільки восени і взимку, літо і весна швидко минають. Це підкреслює незвичність того, що відбувається.
Також варто звернути увагу на простір – він ділиться на світ людей і світ духів. І якщо людський світ сповнений тепла, світла і надії, то в потойбіччі панує напівтемрява. Цей контраст створює таємничу і навіть дещо страхітливу атмосферу. 
Проте, незважаючи на майстерно створений сум і саспенс, загалом книга залишає світле враження, оскільки герої отримують надію: літній письменник на спокій, а головна героїня – на порятунок. 
 

Для затишного читання: