Час летить швидко, і моя книга "Право на ніжність" вже майже написана. Коли я озираюся назад на той шлях, який пройшли мої герої, я запитую себе: чи вдалося мені майстерно владнати ці людські долі? Чи стала ця історія тим дзеркалом, у якому кожен з вас зміг побачити щось своє, близьке й важливе?

Для мене це було не просто написання тексту, а справжнє дослідження психології почуттів. "Довгострокові" плани... знаєте, мені самій цікаво, куди ця історія приведе нас усіх після фіналу. Чи стала ця історія майстерним відображенням реальності, чи залишилася лише фантазією? Це вирішувати вам.

Дякую, що довірили мені свої вечори. Фінал близько, і я готуюся поставити ту саму крапку — там, де вона має бути за законом серця.

Але життя автора не стоїть на місці. Вже зараз у моїй уяві народжується нова історія — антиутопія. Це буде світ, де правила гри жорстокі, а ніжність — ледь не єдиний спосіб вижити. Це буде щось у дусі Стівена Кінга: з випробуваннями, де ціна перемоги висока, але з тим самим "частковим" хепі-ендом, що залишає надію.