Любі автори та читачі ⭐ 

До прочитання доступний розділ 20!

Уривок ｡⁠◕⁠‿⁠◕⁠｡

​Перше, що вразило його — очі. Звичний теплий блиск її зіниць безслідно зник, потонувши у густому, немов розлита кров, червоному кольорі. Джаан не підвелася, але її постава змінилася до невпізнання: зникла колишня крихкість, зник переляк принцеси. Кожен її рух став наповненим граційною, небезпечною хижістю, впевненістю, притаманною не людині, а чомусь значно давнішому й могутнішому. Вона злегка схилила голову, і на її губах розцвіла ледь помітна, холодна посмішка — від цього видовища по спині Ліона пробіг крижаний легіт.
​— Чому ти так на мене дивишся, Лисе? — її голос зберіг знайомий тембр, проте в ньому забриніли нові, вібруючі нотки — підземний гуркіт, від якого, здавалося, здригалося саме каміння підлоги.
​Ліон повільно підвівся. Інстинкти взяли гору — рука сама лягла на руків’я меча, і лезо зі звичним металевим дзенькотом вислизнуло з піхов, хоча в душі він розумів усю безглуздість цього жесту.
​— Хто ти? — запитав він, відчуваючи, як у грудях розгорається полум’я страху, змішане з пекучою люттю.
​Джаан підвелася,  вона зробила крок — і там, де її стопи торкалися холодної плитки, пролягли тонкі, немов павутиння, тріщини. На її блідій шкірі, на вилицях і шиї, проступила чорна, тверда луска.
​— Ти звик називати її іменем, що вже давно належить мені, — вона зробила ще крок, і простір навколо неї викривився від потоків магічного мороку. — Але ти помиляєшся, Лисе, якщо думаєш, що ця оболонка досі належить лише їй. Вона — мій спосіб існування у вашому кволому світі людей, мій шлях до завоювання.

Сюжет по троху підходить до дуже болючого дійства зі сторони Ліона, яке він тяжко буде переживати. Але чи кохання для лиса і Джаан буде вічне, чи все ж таки історія закінчиться трагічно?

Приємного читання ✨