Оновлення книги «Попіл кохання або як повернути колишнього»

Коли Лера зачинила двері за Яном, вона навіть і припустити не могла, що цей вечір «дружніх розмов» перетвориться на таку подію! Де змішаються надія, зізнання та пропозиції, до яких вона не була готова.

Те, що починалося, як підтримка і спроба забути Антона, раптово стає моментом, після якого вже неможливо залишитися просто друзями і зробити вигляд, що нічого не сталося. Але це ще не все! 

Трошки спойлеру наступної глави))

Якось дивно все складається: той, кого я хочу, – не хоче мене. А того, хто хоче мене, не хочу я.

Я чула, як гучні кроки Яна відлунювали сходинками, поступово стихаючи поверхом нижче. Як раптом інший звук розрізав тишу під’їзду. Гупнули вхідні двері і за мить почувся голос, від якого я ледве не втратила свідомість.

– Ян? Ти що тут робиш? – спитав Антон, і відлуння рознеслося по всьому під’їзду.

Матінко Божа! У мене всередині все обірвалося. Антон?! Він сам іде до мене?! Не може бути! Без дзвінка, без попередження. Проти ночі…

– Був у Лери в гостях, – чесно відповів Ян.

Та хто його за язика тягне? Я ледве не завила. Спочатку майнула радісна думка: «Зілля подіяло! Він сам до мене йде». А від наступної: «Ян все зіпсував! Що робити?» – серце ледве не розірвалося.

Переходьте за посиланням і читайте наступну главу 18. «Лише одна хвилина»