Добридень! Як хто чекає нарешті першої зустрічі Ани Лорени і Раула, запрошую до сьогоднішнього розділу "Нашої отрути" о 20:00.

– Сеньйорито, маю поставити ще кілька стандартних питань. Чи мали контакти з особами, які перебувають під наглядом поліції?

– Ні.

– Чи підтримуєте ви організації політичного характеру?

– Ні.

– Чи поділяєте ідеї, що можуть суперечити державному устрою?

Ана Лорена на мить затримала погляд на його обличчі.

Це вже звучить як фарс! 

– Ні, – сказала вона.

Він поклав ручку на стіл і нахилився трохи вперед.

– Ви дуже правильно відповідаєте, сеньйорито.

– Я відповідаю чесно.

– Це не завжди одне й те саме.

Вона не відповіла, але й не знітилася.

– Якісь контакти у Європі з бразильськими студентами або емігрантами, які мали політичну активність?

Дівчина похитала головою.

– За всі роки життя у Європі я зустрічала бразильців якихось кілька разів. Та й то не сходилися близько, тож розмови були на загальні теми. 

Він зробив позначку в паперах, знову підняв очі на неї. 

–  Мали романтичні або інтимні стосунки з іноземцями під час навчання?

Ана на мить завмерла. Її попередили, що подібні питання будуть, і воно було поставлене спокійно, майже буденно, без жодної масної посмішки – але настільки прямо, що вона відчула, як щоки теплішають. Вона страшенно не любила ніяковіти перед незнайомцями, тож на мить затримала погляд на краю його столу, перш ніж відповіла, з приємністю відчуваючи легку зухвалість у власному голосі:

– Не думаю, що моє особисте життя має стосунок до політичної благонадійності. Але якщо це формальність… так, у мене були стосунки в Європі, під час навчання і стажування. Жоден з них не був комуністом, терористом чи агентом КГБ, наскільки мені відомо.