​Мені тоді було десь чотирнадцять. Рудий, вічно згорблений хлопець, завжди мішень для биття кимось вищим за статусом. Мене так зручно було відправляти до Віктора на «перевиховання»... І ось одного дня, повернувшись зі школи, я застав голі стіни. Буквально нічого не лишилося. Можна було кричати — все одно ніхто б не почув. А на столі лежало повідомлення про виселення за борги. І жодної записки.https://booknet.ua/book/pslya-spokusi-b454258