Фабрика розчарувань

Вітаю, друзі!

Чи не здавалось вам коли-небудь, що світ - жорстко детермінований? Що кожен з нас народжується з наперед прописаною долею, яку не в силах змінити? 

Тримайте замальовку на цю тему з красномовною назвою "Фабрика розчарувань". Я звісно, ще не настільки старий, як герой цього оповідання:), але каюсь, подібні думки мене теж іноді відвідують...

Коментарі, як завжди, вітаються.

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олексій Цапович
06.06.2026, 17:18:30

«Що вершит долю людства в цьому світі? Невже якась незрима істота чи закон? Подібно до длані Господньої, що ширяє над світом? Принаймні, істинно те, що людина не власна навіть над своєю волею, принаймні доти, доки вона не обере смерть для власної волі».
Кентаро Міура "Берсерк"

Олександр Бабич
06.06.2026, 18:00:35

Олексій Цапович, типу того...

avatar
Лія Лореляйн
04.06.2026, 21:23:43

А що, хто іще сумнівається в тому, що кожен народжується з наперед прописаною долею?

Показати 2 відповіді
Лія Лореляйн
06.06.2026, 17:03:56

Олександр Бабич, Ну, якщо їм так легше, нехай вірять...

avatar
Ромул Шерідан
04.06.2026, 19:27:46

Цікаво ✨

Інші блоги
Фантазія у художньому творі
Фантазія допомагає письменникові створювати у творі те, чого немає в реальному житті. Автор може придумати незвичайних героїв, події, місця або навіть цілий вигаданий світ. Але фантазія потрібна не лише для того, щоб зробити
Я найчастіше пишу в жанрі...бо...а ви?
Пограємо в невеличку гру? Мені цікаво, чому одні жанри користуються шаленою популярністю, а інші залишаються нішевими. І ще цікавіше: чи погоджуєтеся ви, що письменники найчастіше пишуть саме те, що й самі люблять читати?
Завдяки вам
Ну що ж...Хамелеон: останній колір вже другий день тримається в гарячих новинках Букнету! Щоразу щиро радію таким моментам. Це означає, що історію читають, обговорюють, чекають на продовження. І все це — завдяки
Вайб - коли знаходиш щось магічне
що один-в-один підходить до опису уривку: Дорогою додому звернув у ліс. Віддавна не був тут, боявся за сестру… та дарма. Мене тягнуло сюди, як в дім. Ніколи не міг я заблукати серед кремезних дерев, проваль, пронизаних
Він так у цьому впевнений?
Якби я виїжджала з якоюсь жінкою, то ми б із нею могли бодай обговорити вбрання дам, які нам зустрічаються! Але дядько Еліот економить на компаньйонці. А з ним мені розмовляти нема про що. Хіба що про те, що моє захоплення читанням
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше