Запрошую в підʼїзд! ??

Так-так, ви не помилилися. Не на каву, не на романтичне побачення і навіть не на розклад Таро (хоча без нього не обійдеться). Сьогодні я офіційно запрошую вас зайти у звичайний, злегка обшарпаний під’їзд львівської багатоповерхівки.

Саме там, за залізними дверима квартири №41, починається історія, яка точно прорве вашу емоційну оборону.

Уявіть картину: з одного боку спільного тамбура живе Єва — творчий хаос у чистому вигляді, руде диво, яке заварює міцну каву, палить лавандові свічки, вірить у магію рун і крутить життям як хоче. А з іншого боку, за сусіда їй дістається... Саймон «Гоуст» Райлі.

Двометрова залізобетонна машина для вбивств. Британський спецназівець із порожнім поглядом, купою шрамів на душі та звичкою жити виключно за армійським статутом. Чужа країна, комендантська година і абсолютно незрозумілий йому локальний вайб.

? Ну що, заходите?

Перший крок зроблено, двері відчинені, перша глава вже чекає на ваші оцінки.

 

оодод

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Kayurs
10.06.2026, 12:27:19

Хах, оце в тебе ідея — круто! Саймон у Львові, та ще й в обшарпаному під'їзді — це щось із чимось. Обов'язково читну)))

gozhelna
10.06.2026, 12:30:47

Kayurs, Чекаєм тебе з Саймоном в падіку)))

Інші блоги
«сім років мовчання» — ранкове оновлення❤️✨
Любі мої читачі❤️ Сьогоднішнє оновлення книги "Сім років мовчання" зовсім рано — якраз вам до ранкової кави.☺️ ​Ловіть новий розділ, насолоджуйтеся читанням та обов'язково діліться враженнями. Приємного
⚜️ Нові глави ✨ Між двома подихами
✨Доброї ночі, шановні письменники й письменниці, читачі й читачки✨ ⚜️ Блог трохи навздогін опублікованим ще вчора главам. Але… най буде) ⚜️ Не буду сьогодні писати, що вже чи не останні штрихи цієї історії,
Це тільки в мене так??
Не знаю чому, але коли в мене з’являється ідея нової книги, мене просто несе! Мені хочеться якнайшвидше записати все, що крутиться в голові, поки ідея не втекла.І от у цьому поспіху я іноді забуваю про різні моменти й дрібниці.
Твої книги нікому не потрібні?
А що робити, коли ті, кого ми вважаємо найближчими, кажуть: “Твої книги нікому не потрібні”? Підтримка від оточення — це те, чого так часто бракує письменникам. Не кожному пощастило мати друзів чи родину, які розділяють
Артур не додумав?
— Артуре, є розмова, — відкликаю друга. — Якщо ти щодо Вікторії… — починає Георганов, відходячи разом зі мною вбік, і замовкає. — Що з нею? Не тягни! — одразу напружуюся я.. — З нею все гаразд. Вона повернулася
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше